Транслітерація перекладу

Часом під час перекладу зустрічаються такі складнощі коли українського аналогу іноземному слову немає. Тоді можна звернутись до одного зі способів перекладу – транслітерації.
Частіше за все вона застосовується при перекладі власних імен і географічних назв. Такий спосіб перекладу полягає у тому, щоб за допомогою українських літер передати слово, букви з англійської мови або ж навпаки. Наприклад: hull – гуль, Walter – Вальтер, Hudson – Гудзон.
Дуже широко транслітерація використовувалася перекладачами у 19 ст. Але тоді виникла проблема у тому, що англійці, наприклад, не сприймали звучання їх слова у перекладі. Тобто воно не було схожим на оригінал, до прикладу свого письменника Оскара Уайльда вони не визнавали як Вільде (у перекладі). Адже це зовсім інше звучання.
При перекладі за допомогою транслітерації іноземні слова передаються за допомогою букв українського алфавіту без урахування того, як насправді вони вимовляються в оригіналі.
При перекладі українських чи російських слів на англійську чи будь яку іншу мову зазвичай використовується спосіб транслітерації. Наприклад такі слова як: борщ – borshch, дума -duma. Також транслітерація використовується при перекладі імен на іноземну мову. Наприклад: Міша – Misha, Михайло – Mikhaylo. навіть, коли є аналог імені іноземною мовою, на офіційному рівні (наприклад в документації чи паспорті) все одно буде використовуватись транслітерація. Наприклад такі імена як: Катерина – (аналог) Catheryne, (транслітерація) Kateryna або Елизавета – (аналог) Elizabeth, (транслітерація) Elizaveta.
Для того щоб транслітерувати власні імена чи географічні назви з української на англійську можна скористатися певною абеткою, де наші літери перекладаються на англійські букви та звуки. Таким чином літера Аа так і буде латиницею Aa, літера Бб – Bb і так далі. Проте ось ті які дійсно відрізняються: Гг – Hh, Єє – Ye (на поччатку слова) та ie (в середині чи в кінці), Жж – Zh zh, Ии – Yy, Її – Yi (на початку слова) i (в середині або в кінці), Йй – Y / i, Хх – Kh kh, Цц – Ts ts, Чч – Ch ch, Шш – Sh sh, Щщ – Shch shch, Юю – Yu / iu, Яя – Ya / ia.
Також окремо транслітерується таке буквосполучення української мови як “зг”, воно нині передається як “zgh”.
Ця абетка транслітерації (правила транслітерації) регламентуються Постановою Кабінету Міністрів від 27 січня 2010 року, №55.
За рахунок деяких труднощів які складаються при транслітерації дедалі популярнішою і більш застосованою стає транскрибція. Адже вона більш відповідна до оригінального звучання слів, тому тоже сприйматись більш милозвучніше іноземцями.
Автор статті, К. Гриньова