Славетні давньоримські перекладачі

Сміливі і освічені римляни були першовідкривачами освітніх перекладацьких функцій. Перекладанням тут займалися багато прославлених людей, адже володіння грецькою (а в Стародавньому Римі в основному всі тексти перекладалися з давньогрецького) було показником високого статусу і гарної освіти. Гай Ацилій. Цей римський сенатор відомий світові як перший усний інтерпретатор. Знатний політичний діяч, «видатна людина», як називав його Плутарх, був перекладачем дипломатичних делегацій. Гай автор знаменитої історії Риму, в якій розглядалися витоки походження народу, культурні традиції і священні церемонії. На жаль, до нашого часу дійшли лише невеликі фрагменти цієї праці. Луцій Лівій Андроник. Легендарний родоначальник письмового перекладу, засновник римської літератури. Багато часу Луцій присвячував перекладам грецької поезії. Автор багатьох робіт які увійшли в світову культуру ліричних, драматичних та епічних творів. Одним з перших він отримав право називатися «батьком ліричної поезії Риму». Його рукописний переклад на латинь гомерівської «Одіссеї» став першим прикладом адаптаційного перекладу. У свої тексти Андроник додавав різні елементи простонародної мови, міняв імена давньогрецьких богів на давньоримські. Лівій активно займався і перекладання грецьких комедій і трагедій для театралізованих видовищ. Його тексти мали величезний успіх і навіть склали окремий жанр театрального мистецтва паліатив. Марк Туллій Цицерон. Легендарному філософу і оратору випала честь стати першим теоретиком в перекладацькій діяльності. На думку Цицерона, при перекладі тексту варто орієнтуватися на кінцевого одержувача, при цьому слід передавати сам зміст даного твору, не обов’язково дослівно. «Послівний переклад тягне за собою зубожіння оригіналу», так говорив Марк Туллій.

Перекладачі Стародавнього Риму сприймали свою діяльність як оригінальну і розвиваючу вправу, змагання в стилістиці.

Отже, і сам Цицерон вважав, що принцип будь-якого перекладу не криється в точності тексту, а повинен збагачуватися лексично і стилістично. Найважливіше при цьому естетичні критерії.

У давньоримській культурі переклад займав велике місце в житті людей. Перекладацька діяльність була настільки важлива, що таке поклоніння частенько приводило до звинувачення римлян в повній відсутності у них творчої уяви. Частино це було вірно, адже у римлян аж до I століття до н. е. була відсутня власна література.

Цей час був «золотим віком» перекладацької літератури у римлян. Заняття перекладацькою діяльністю було визнано «найкращим проведенням часу».
Автор статті, Я. Куран