Проблеми перекладу художньої літератури
Теоретики виділяють 4 основні проблеми перекладу художнього тексту:
Важко перекладати окремих лексем тексту.
Вплив на переклад особистості перекладача.
Неясні критерії оцінки якості перекладів художніх творів.
Повна передача предметно-логічного змісту, стилістичних і образних елементів твори, а також менталітету і національних особливостей мислення
Проблема 1. важко перекладати окремі лексеми тексту
Лексичні одиниці в різних мовах відрізняються один від одного. При цьому деякі одиниці не переводяться прямо просто через відсутність прямого аналога в мові. Тому перекладачеві потрібно знайти або по суті винайти цей аналог.
Диявол криється в дрібницях. Давайте візьмемо кілька простих прикладів.
В українській мові і твердий сир, і сир позначаються одним словом – «сир». При перекладі з української у перекладача виникає питання: що саме автор мав на увазі під словом «сир» – «сир» або «сир»?
Якщо є другорядні елементи, які можуть побічно уточнити це – відмінно.
Наприклад, в тексті є фраза «Іван взяв шматок сиру» ( «Іван взяв шматок сиру»). Логічно припустити, що тут мається на увазі твердий сир, адже сир шматком важко взяти – він кришиться.
А у фразі «Іван з’їв ложку сиру» ( «Іван з’їв ложку сиру») мається на увазі саме сир, тому що твердий сир не їдять ложками.
Але нерідкі випадки, коли контекст не дозволяє розвіяти двозначність. І в такому випадку рішення залишається за перекладачем.
Проблема 2. Вплив особистості перекладача на переклад
Дуже і дуже суб’єктивний момент, який далеко не завжди залежить від об’єктивності сприйняття. Особливо це стосується складних творів з великою кількістю підтексту і прихованих думок.
Перекладач – це людина. І він може банально не зрозуміти, що мав на увазі автор, тому при перекладі частина смислів може загубитися. А все читачі, в свою чергу, вже не зможуть дізнатися, що насправді хотів сказати автор. Звичайно, якщо вони не читають мовою оригіналу.
Щоб уникнути подібних смислових втрат, перекладачі проводять тривалу і багатоступеневу перед перекладацьку підготовку.
Вона включає в себе детальний розбір лінгвістичних, когнітивних і культурологічних аспектів тексту. Тобто, детально аналізується стиль, мову, широко використовувані слова і фрази, літературні методи впливу на читача, що використовуються образи і асоціації.
На основі отриманої інформації створюється якась «сферична модель тексту в вакуумі». Перекладач знаходить основні елементи, які формують враження від художнього твору. І тільки потім, коли базові складові чітко визначені, настає фаза безпосереднього перекладу. Багато перекладачів до того ж аналізують особистість письменника і його біографію, а також історичні події, які відбувалися під час або безпосередньо до написання твору.
Подібний концептуальний аналіз дозволяє кілька формалізувати процес перекладу художньої літератури, що підвищує якість роботи перекладача в цілому.
Проблема 3. Неясні критерії оцінки якості перекладів художніх творів
Це вже питання сприйняття перекладу. Адже незважаючи на величезну кількість наукових статей, в яких розкриваються проблеми художнього перекладу, ніхто не знає, як формується сприйняття перекладу читачами.
Як читач приходить до думки, що переклад хороший, якщо він практично ніколи не читав оригіналу? Питання залишається відкритим.
По суті читач сприймає художній переклад книги як саму книгу. Багато хто просто не замислюються, що вони читають твір за допомогою посередника, яким і є перекладач.
В оригінальному творі велікан розмовляє химерної сумішшю шотландського та ірландського діалектів.
«A wizard, o ‘course,” said Hagrid, sitting back down on the sofa, which
groaned and sank even lower, «an ‘a thumpin’ good’un, I’d say, once
yeh’ve been trained up a bit. With a mum an ‘dad like yours, what else
would yeh be? An ‘I reckon it’s abou’ time yeh read yer letter. »
У російській перекладі Ігоря Оранського від видавництва «РОСМЕН» Гегрід заговорив досить просторечно, часто з використанням сільських виразів, але без явного акценту. Це цілком гідний спосіб показати характер персонажа через складнощі у використанні оригінальних лексем.
– Ну, ясна річ хто – чарівник ти. – Гегрід сів назад на канапу, яка протяжно застогнала і просіла ще нижче. – І ще й який! А будеш ще краще … коли трохи … е-е … підучити, так. Ким ти ще міг бути, з такими-то батьками? І взагалі пора тобі лист своє прочитати.
А, наприклад, при перекладі на українську мову перекладач Віктор Морозов вирішив передати істинний говір Хагріда (який українською мовою став Геґрідом).
В оригіналі діалект Гегріда штучно створений Роулінг – так не говорять ні в Шотландії, ні в Ірландії, але схожість простежуються.
Як стверджує сам Віктор Морозов: «Мені не хотілося, щоб Геґрід казав звичайним і нормальним літературною мовою. Я дуже довго думав, як вирішити цю проблему. І в результаті з’явилася ідея дати Гегріду суміш західноукраїнських говірок: гуцульської, лемківської, бойківської та покутського. Був задум створити неіснуючу суміш мов, як це зроблено в оригіналі ».
Результат вийшов досить своєрідним, але був прийнятий публікою просто феєрично.
Автор статті, А. Міщенко