У пошуках кращого журналу.
За останні десять років зміни на ринку дитячої періодики стали занадто помітними, і на них важко не звернути увагу. Здається ніби ще вчора за 10 гривень можна було придбати пізнавальний журнал наповнений різними цікавинками та захопливими історіями. Натомість тепер, дорослі вже навчилися не дивуватися коли на ціннику написано «70 грн». Але справа не в грошах, а в літературній якості.
Зрозуміло, що дитячий журнал не мусить бути науковим підручником. Навіть розвиваюча інформація має бути розвагою, а не нудьгою. Але складається враження, ніби сучасні публікації бачать цінність не у читанні, а в іграшках-додатках, які вони ретельно запаковують разом з кожним новим випуском. Раніше діти знали що їм купують, адже будь-який журнал можна було взяти з прилавку, відкрити і побачити що там всередині. А зараз у руках можна потримати тільки поліетилен, а роздивитися можна тільки задню обкладинку, так як спереду всю картинку завжди затуляє якась чудернацька іграшка.
Так було не завжди. В період з 1993 по 2002 роки, і протягом короткого часу в 2011 році, в Україні публікувався один із найпопулярніших журналів Європи – «Міккі Маус», також відомий як «Topolino», «Μίκυ Μάους», «Kaczor Donald», «Kalle Anka», і «Aku Ankka».
До 2002 року журнал потрапляв у кіоски з видавнивцтва ТОВ «Молодіжні видання». Саме в цей період українські перекладачі вперше зробили класичні історії про мишу і качок доступними для дитячої читацької аудиторії України. І в них непогано виходило! Вони навіть не побоялися замахнутися на роботи головного сторітелера індустрії, Карла Баркса. Переклад розповіді «Тиха ніч» у шостому випуску за грудень 2002 року, це яскравий приклад того як такі всесвітньо відомі персонажі як Дональд Дак, можуть заговорити по новому, якщо їх «навчать» дзвінкої української мови.
На жаль після 2002 року, журнал зник з прилавків. Із накладом усього у 10 000 примірників, зрозуміло було те, що читали не багато, і що більшість дітей навіть не знали що воно таке і де його знайти. У 2011 році, завдяки видавництву «Егмонт Україна» у журналу з’явився другий шанс, але ним ніхто не скористався.
Хтось може сказати, що діти за цей час просто стали менше читати. Але як тоді бути з тим фактом, що поки ніхто не прикладав зусиль створити якісний український продукт, в кіосках завжди були ті самі журнали, тільки замість «Міккі Маус та його друзі», на обкладинці було написано «Микки Маус».
Російське видання залишалося на українських прилавках як мінімум з 2000 по 2011 рік. А у 2017 році, комерційний директор видавництва «Эгмонт Россия», Олег Вишняков, зізнався, що з часом, журнал стали купувати все менше і менше. Що вони продають тепер? Ті самі іграшки-додатки і поліетилен. А раніше в «Микки Маус» діти з нетерпінням чекали додаток у вигляді міні-книжки повної головоломок…
Деякі російські видання, такі як «АСТ», не зневірилися у інтересі дітей до цих історій, і скористалися великим попитом на збірники у твердій палітурці, почавши перекладати колекції творів Дона Роси («Uncle Scrooge and Donald Duck: The Don Rosa Library») і Карла Баркса («The Complete Carl Barks Disney Library»). Перекладач першого тому історій Дона Роси, Олександр Куліков, росказав про те, що займаючись перекладом, йому не один раз доводилося звіряти всі власні назви з тим, як їх перекладали його попередники, так як в Росії історії Дона Роси публікувались в «Микки Маус» ще в 90-х. Він розумів, що ці збірники будуть читати не тільки діти, а й дорослі коллекціонери в пошуках ностальгії.
Але для справжніх читачів факт залишається фактом – ніщо не замінить старий-добрий тижневик. Тому питання все те саме: чи можливо в Україні почати успішно видавати журнал «Міккі Маус?»
І так і ні.
На прикладі різних видань, можна зробити важливі висновки.
По-перше, перекладачі не мусять боятися змінювати власні імена персонажів. «Ankka» фінською означає «качка». Так як у варіанті «Donald Ankka» губиться алітерація, перекладачі дали качуру фінське ім’я «Aku». А от наприклад, польське видання називається «Kaczor Donald», але здається, що і відсутність алітерації нікому не заважає і оригінальне ім’я всіх влаштовує. А італійці взагалі називають Міккі Мауса «Topolino», що означає «мишеня». Це говорить про те, що навіть працюючи з настільки усталеними іменами, у перекладача є певна свобода творчості.
По-друге, варто звернути увагу на те, що в той час як в деяких країнах журнал називається «Міккі Маус», в інших він називається «Дональд Дак». Цей пункт важливий тим, що в кожній країні є свій улюбленний персонаж. Чи можливо те, що «Donald Amca» («Дядько Дональд») більше не випускається у Туреччині через те, що там більше люблять Плуто? А може в Іспанії перестали друкувати «Mickey», бо їм були до вподоби історії про Gil Pato (Скруджа Макдака). В Італії, наприклад є окремі журнали і про Міккі («Topolino»), і про Дональда («Paperino»), і про Скруджа («Zio Paperone»).
Чи може дитячий журнал стати однією з головних публікацій країни? Фінляндія каже, що це можливо.
Перший випуск «Aku Ankka» вийшов у 1951 році. За цей час Дональд встиг стати національним скарбом країни. Кажуть, що коли у фінській сім’ї народжується дитина, для батьків є обов’язком оформити підписку на «Aku Ankka», а більшість знаменитостей мріє з’явитися на сторінках журналу.
У сценаристів є давній прийом. Вони часто включають в історію якусь відому людину і малюють її як качку або іншу антропоморфну тварину. Перекладачі, у свою чергу, змінюють прізвище або ім’я зірки таким чином, що і фінським дітям буває смішно, і фінські батьки можуть оцінити креативну гру слів і переклад. Наприклад, якщо в історії приймає участь Клінт Іствуд, то його тепер звуть Clint Itäpuu (Itäpuu – дослівний переклад). (Цей прийом притаманний й перекладачам інших країн. Наприклад, російські перекладачі можуть похизуватися «Томом Хрустом», «Памелою Блондерсон», і «Кряки Чаном». А коли Скрудж Макдак хоче укласти угоду з якимсь багатієм, то він іноді буває вимушений поїхати до «Крякистана»)
Але жарти це далеко не всі переваги «Aku Ankka».
Вже багато років нові покоління фінських дітей починають читати разом з «Aku Ankka». Згідно з опитуванням проведеним журналом, завдяки «Aku Ankka», майже у половини учнів початкових класів покращилась навичка читання. Журнал розхвалюють навіть вчителі.
Згідно зі статистикою за період «осінь 2016 – весна 2017», журнал “Aku Ankka” займає перше місце серед дитячої читацької аудиторії (дівчата – 72 000 читачів; хлопці – 84 000 читачів).
Окрім того, «Aku Ankka» займає четверте місце серед загальної дорослої читацької аудиторії (жіноча аудиторія – дев’яте місце – 255 000 читачів; чоловіча аудиторія – третє місце – 355 000 читачів; разом – 610 000 читачів).
Така дивовижна статистика є заслугою всієї редакційної команди і перекладачів-фрілансерів, двоє з котрих навіть удостоїлися премії імені Мікаеля Аґріколи за досягнення у перекладацькій справі (на жаль, не за роботу над «Aku Ankka», але «…все ще попереду», – як каже головний редактор журналу, Акi Гююпя). В свою чергу, редакторська команда у 2001 році, отримала щорічний приз «Language Gem» від кафедри фінської, фінно-угорської та скандинавської філології Гельсінського університету, за творче та насичене використання фінської мови.
Одна із причин популярності саме Дональда Дака, а не якогось іншого персонажа, полягає у тому, що фінни бачать у ньому себе. Їх не лякають негаразди і вони, як і Дональд, мають непохитний характер.
Щоб успішно видавати такий журнал в Україні, його слід не просто перекладати українською мовою, – він мусить стати частиною української культури. Слід залучити не тільки метикуватих перекладачів, які своїм перекладом власних назв могли б викликати у читачів певні позитивні асоціації з українською культурою, а й талановитих сценаристів і художників, які могли б поєднати українське літературне надбання з улюбленими персонажами європейських дітей (як для Фінляндії це зробив Дон Роса з історією «В пошуках Калевали»). Якщо видавництво буде дослухатися до відгуків вчителів і об’єднувати з ними зусилля для публікації заохочувальних до навчання матеріалів, як це відбувається у Фінляндії, дітям буде не тільки легше навчитися читати, а й загалом буде цікавіше вчитися.
Ключові слова: журнал, видавництво, переклад, мова, перекладач.
Мета: дізнатися як повернути на український ринок дитячої періодики популярний у Європі журнал «Міккі Маус». Для цього треба звернути увагу на попит цих журналів на європейському ринку та визначити яку роль грає мова та професіональний підхід перекладачів до роботи з цими історіями. На основі цих спостережень можна зрозуміти, яким чином треба займатися публікацією цих журналів в Україні.
Опис: в той час, як у таких країнах як Фінляндія, заради регулярної публікації популярного по всій Європі журналу докладається безліч зусиль з боку редакторської команди і перекладачів-фрілансерів, в Україні вже майже десять років ніхто не намагеється поновити публікацію цього журналу українською мовою. Щоб не доводилося шукати в інтернеті раритети за 300 гривень, а за якісь 30 гривень можна було кожного тижня купувати свіжий випуск журналу, треба поспостерігати за позитивними впливами цих журналів на суспільство Фінляндії, де до них ставляться, як до символу країни. Зробивши певні висновки, можна зрозуміти, що потрібно для реалізації бажаної публікації.
Джерела:
https://web.archive.org/web/20080612222837/http://www.helsinki.fi/hum/skl/helmi2001.htm
https://www.huffingtonpost.ca/2016/05/03/donald-duck-finland_n_9745406.html
https://www.aikakausmedia.fi/tietoa-tutkimuksia/kansallinen-mediatutkimus/lukijamaeaeraet-ja-kokonaistavoittavuus/lukijamaeaeriltaeaen-suurimmat/
https://www.aikakausmedia.fi/haun-tulokset?query=Aku+Ankka&x=0&y=0
https://www.olx.ua/obyavlenie/komiks-mikki-maus-na-ukr-yazyke-1995-god-IDHv373.html?sd=1#b8bd07f58c
http://archive.violity.com/zhurnal-komiksov-mikki-maus-1993goda-i-1995-goda-ukrainskij-perevod-20780019
https://inducks.org/publication.php?c=ua%2FMM
https://www.maaseuduntulevaisuus.fi/politiikka-ja-talous/aku-ankka-ei-ole-lastenlehti-1.144037
https://www.maaseuduntulevaisuus.fi/politiikka-ja-talous/aku-ankka-on-aapisen-kova-kilpakumppani-1.143910
Автор статті, І. Пеньковський