Теорія рівнів еквівалентності

У деяких ранніх статтях, вже згадувалися кілька теорій, які в більшій мірі зачіпають тільки поверхневі аспекти діяльності перекладу. В основі однієї з них потреба опису ідентичної ситуації, інша – акцентує увагу на потреби семантичної подібності синтаксичних конструкцій вихідного тексту і перекладу, ще одна теорія вказує на необхідність дотримання ідентичності глибинних категорій і необхідності максимального співпадіння особливостей у еквівалентних одиницях.
Для того, щоб показати перекладацьку діяльність з усіх боків, один з вітчизняних лінгвістів, В. Н. Комісаров, спробував зібрати всі можливі теоретичні моделі в єдину теорію перекладу. У його праці «Слово про переклад» теорія перекладу грунтується на вивченні принципів еквівалентності. Вчений вважає, що в сенсі тексту і його змісті, можливо, вказати ряд рівнів, що вони мають, відрізняючись за характером інформації, яка передається від джерела до одержувача. Відтворюючи промову або текст, вихідний текст має певну мету і намір. Від мети, яку ставить вихідний текст, залежить зміст відтвореного тексту, таку мету часто називають комунікативною. Досягнення поставленої мети здійснюється за рахунок комунікативного змісту. Дотримуючись цільового спрямування, вихідний текст передає одержувачу будь-яку інформацію щодо будь-яких об’єктів і їх відносин. Ситуація, так називають ці об’єкти і їх відносини між собою, а опис ситуації – інформація про них. Основний зміст промови або тексту, це опис певних пов’язаних між собою ситуацій.
Одна і та ж ситуація, що передає одне й те ж саме смислове значення, може бути представлена кількома варіантами. Та ж сама ситуація може бути описана за допомогою різних змістовних категорій, які можуть відображати різні ознаки тієї ж самої ситуації. Спосіб, яким описана певна ситуація, називається повідомленням. Повідомлення можуть відрізнятися в структурі, характері і розташуванні змістовних категорій. Вихідне джерело складається з мовних одиниць, які представляють собою лінійний ланцюжок знаків, обраних і складених за певними правилами і розміщених в потрібному порядку. Будь-яке висловлювання має певну структуру.
При передачі тексту від джерела до одержувача, сполучення слів або букв завжди виглядає як дуже складний мовний комплекс, в якому можна відзначити кілька рівнів плану змісту:
1) рівень мовних знаків (слів);
2) рівень висловлювання;
3) рівень повідомлення;
4) рівень опису ситуації;
5) рівень мети комунікації.
Кожен з рівнів є множиною всіх допустимих варіантів передачі певного сенсу. Найбільше число варіантів має комунікаційний рівень, в зв’язку з тим, що джерело може мітити найрізноманітніші цілі по відношенню до одержувача.

Перекладач, працюючи над текстом в бюро перекладів, як би поєднує в собі джерело і одержувача. Все що наведено зверху, має відношення до тексту оригіналу і до тексту перекладу в однаковій мірі. Зміст оригіналу має бути представлений в тексті перекладу, тільки після цього, можна назвати переклад ідеальним. Досягти ідеалу можна, встановивши відносини граничної еквівалентності між відповідними рівнями. Коли перекладач аналізує текст оригіналу, він по черзі розуміє всі рівні змісту, починаючи з рівня мовних знаків, а закінчуючи рівнем мети комунікації. Ієрархія рівнів змісту у перекладача має зворотній напрямок. Спочатку перекладач намагається встановити відносини еквівалентності мовних знаків і стежить за тим, щоб обраний варіант не суперечив більш високим рівням. Якщо у перекладача не виходить встановити еквівалентність на мовному рівні, він переходить до наступного и т.д. Під час роботи над текстом перекладач перевіряє чи не є кожний рівень змісту кінцевим варіантом перекладеного тексту.
Еквівалентність перекладу полягає в граничній схожості всіх рівнів змісту вихідного тексту і перекладу. Схожість одиниць оригіналу та перекладу можна досягти на всіх п’яти рівнях або тільки на деяких з них. Встановлення найвищого ступеня еквівалентності перекладу на всіх рівнях це кінцева мета перекладу.
Теорія рівнів еквівалентності компенсує деякі недоліки денотативної та теорії трансформації. Вона показує:
1) підбір форми перекладу з різноманітних варіантів;
2) версії перекладу, зумовлені відмінностями дійсності, що відображається.
Можна зробити висновок, що еквівалентність вихідного тексту і перекладу виражається у граничній рівнозначності на кожному рівні їх змісту. Перекладений текст може мати різну ступінь еквівалентентності вихідного тексту. Гранична еквівалентність мети комунікації є важливою умовою для всіх видів перекладу.

Теорія рівнів еквівалентності обновлено: 20 Липня, 2017 автором: azurit